Mon Amour Coffee & Wine ★9.3

Більшість кав’ярень мусять вирішити, якій порі доби вони належать. Mon Amour Coffee & Wine відмовилася від цього питання з самого початку: назва тут не прикраса, а формулювання бізнес-моделі — люди люблять каву, люди люблять вино, і немає жодної причини, чому один зал у Кінгсбриджі не може подавати обидва тому самому кварталу в різні години. Коли заклад відкрився в середині 2010-х, нічого схожого на цих кварталах не було, і для частини Бронкса, що лежить просто під надземкою, він з’явився з неправдоподібним виглядом паризького рогу.

Родзинки

• Два бізнеси в одному залі. Робочий еспресо-бар зранку й винний бар увечері — комбінація, яку майже жодна інша кав’ярня району не витримує, і причина, чому це місце пережило багатьох своїх ровесників.
• Заснувала уродженка Вашингтон-Гайтс, яка залишила психологію заради гостинності. Рамесіс Апонте відкрила заклад разом із чоловіком Ернісом Алемаїсом і його другом дитинства Джеффом Гарсією, який уже тримав це приміщення.
• Свідомо паризький зал. Відкрита цегла, люстра над баром, полиці з пляшками, м’які меблі й столики біля вікон, зроблені для того, щоб дивитися на вулицю.
• Заклад з’явився в кавовій пустелі. На момент відкриття нічого подібного поруч не було, і саме тому він майже одразу став стандартним місцем зустрічі для Кінгсбриджа й підніжжя рівердейлського пагорба.
• Їжа поза вітриною з випічкою. Гарячі пресовані сендвічі, салати й французька ранкова випічка означають, що тут можна нормально пообідати, а не лише випити з чимось солодким.
• Тепер це маленька родина з трьох точок. Слідом з’явилися заклади за водою в Інвуді та на північ у Йонкерсі — усі працюють на тій самій ідеї «кава й вино».

Що в чашці

Чесна ремарка передусім: цей заклад не оголошує партнерства з ровстером і не робить заяв про походження, лоти чи обробку зерна. Якщо ваше уявлення про гарний кавовий бар починається з крейдяної дошки з назвою господарства, тут цієї інформації не пропонують, і краще спитати за стійкою, ніж сподіватися прочитати. Заклад змагається залом, обслуговуванням і годинами роботи, а не походженням зерна, і не приховує цього.

А ось що еспресо-бар справді дає — це європейський кав’ярняний регістр, під який зал і вбраний: молочні напої як хребет, коротка кава, зроблена як належить, для тих, хто її хоче, і солідний холодний та збитий бік списку для літньої торгівлі. Стиль ближчий до паризької кутової кав’ярні, ніж до скандинавського фільтр-бару: кава як супровід до сидіння, розмови та їжі, а не як предмет вивчення. За цим критерієм заклад працює стабільно, а після десяти років у тому самому залі це важить чимало.

Друга половина програми напоїв і робить цю кав’ярню незвичною. Вино й пиво подають у тому самому залі з того самого бару, і це повністю змінює те, для чого місце можна використати. Ранкове латте й вечірній келих тут не різні заклади, а різні години того самого крісла. У районі, де вибір зазвичай стоїть між кав’ярнею, що зачиняється по обіді, і баром, якому нецікаво варити вам еспресо, ця гнучкість і є головним продуктом.

Хто за цим стоїть

Рамесіс Апонте виросла у Вашингтон-Гайтс і вивчилася на психолога, а наприкінці 2000-х залишила цю кар’єру заради їжі й напоїв — рішення, яке зазвичай дає або катастрофу, або дуже особистий бізнес. Цей вона відкрила разом із чоловіком Ернісом Алемаїсом і його другом дитинства Джеффом Гарсією: двоє чоловіків знали одне одного ще зі школи в цій частині міста, а Гарсія вже розпоряджався приміщенням — власне, тому зал і з’явився.

Початкова ідея була проста й трохи вперта: принести той тип кав’ярні, який засновники любили на Мангеттені та в Європі, у бронкський квартал, де такого не було, і повірити, що квартал цього захоче. Паризька стилістика була обрана свідомо, а не успадкована, і винна ліцензія входила в план від початку, а не додалася потім. Подальше розширення за воду й на північ у Вестчестер підказує, що ставка була правильною.

Під який сценарій

Це один із найгнучкіших залів північно-західного Бронкса, і саме гнучкість тут — суть. Зранку й через середину дня заклад працює як робоча кав’ярня: Wi-Fi, столи, дивани й неквапливий настрій, у якому просидіти дві-три години над кавою цілком нормально. Ніхто не наглядає за вашим місцем. Розеток небагато, і розподілені вони нерівномірно, тож, як і в більшості залів такого віку, фокус у тому, щоб прийти, поки ще можна вибрати місце, а не задовольнятися залишком.

Ближче до вечора регістр змінюється. Світло теплішає, з’являються келихи, і зал перетворюється на місце, куди йдуть зустрітися з другом після роботи, а не відповідати на пошту. Цей перехід — найсильніша причина знати про це місце: зустріч, що почалася кавою о четвертій і стала келихом о сьомій, не мусить нікуди переїжджати. Дуже мало кав’ярень у всьому Бронксі здатні витримати таку дугу, і саме тому зал став стандартним варіантом для побачень, зустрічей і невеликих святкувань у Кінгсбриджі й Рівердейлі.

Для самотнього візиту тут комфортно так, як буває комфортно в м’якому, тепло освітленому залі: можна довго читати й не почуватися на видноті. Для компаній теж працює, а простір бронюють під приватні свята — цей напрям бізнес веде активно. Єдиний сценарій, під який заклад не заточений, — швидкість: це зал для сидіння, з обслуговуванням за столиками ввечері, тож кава за тридцять секунд навиніс можлива, але не є тим, під що місце оптимізоване.

Простір і атмосфера

Інтер’єр і є причиною, чому це місце описують як шматок Європи, впущений у Бронкс. Відкрита цегла, люстра над баром, полиці з пляшками як елемент дизайну, тепле, а не клінічне світло — і роздвоєність у плануванні: одна половина розставлена як вітальня з м’якими меблями, друга радше як кухня чи нормальний кав’ярняний зал зі столами. Місця біля вікон дивляться на вулицю, а в цьому кварталі це означає безперервну рухому картинку з людей, автобусів і тіні надземної лінії.

Зал середнього розміру, не печерний, і у вихідні по обіді та в будні ввечері він заповнюється. Гучність тримається в товариській середині: через маленький стіл приватну розмову вести можна, але в повний вечір доведеться підвищувати голос. У теплі місяці працює посадка на тротуарі, і вона справді приємна — з поправкою на фоновий саундтрек жвавої торгової вулиці й потягів над головою.

Що до кави

Їжа тут — реальна частина пропозиції, а не полиця, на яку можна показати пальцем. Ранковий бік французький за характером: круасани й бріош, зокрема мигдалеві, плюс вітрина з дрібною солодкою випічкою. Протягом дня кухня видає пресовані сендвічі й салати, тож обід тут — законна причина прийти, а не побічний ефект, і саме це великою мірою пояснює, чому люди сидять годинами, а не чверть години.

Увечері їжа йде вже за вином, а не за кавою, і зал зсувається до тієї частини своєї особистості, де маленькі страви й келих. Той самий бізнес веде кейтеринг і приватні події, тож деякими вечорами частина залу може бути віддана бронюванню. Якщо ведете компанію, домовитися заздалегідь — розумний крок, і персонал до цього звик.

Коли приходити

Двері відчиняються достатньо рано для потоку тих, хто йде до надземної станції, і перший відтинок дня швидкий і насичений навиносом. Пізній ранок і перша половина дня в будні — найспокійніше й найкраще вікно для тих, кому потрібні столик і ноутбук. Пізній ранок у вихідні — найзавантаженіші денні години з бранч-потоком із навколишніх кварталів. А от вечір — саме те, чим це місце відрізняється: воно працює довго після того, як кавові бари району зачинилися, і підмінює собою квартальну винну вітальню. Якщо ваш план — кава й тиша, приходьте вдень; якщо довга розмова над келихом — приходьте після темряви й розраховуйте на товариство.

Як дістатися

Кав’ярня — у Кінгсбриджі, у жвавій торговій смузі біля підніжжя пагорба, що піднімається до Рівердейла, у тіні надземної лінії 1. Станція 238th Street на цій лінії розташована фактично над головою й дає найлегший підхід: це рідкісна бронкська кав’ярня, до якої від потяга не треба йти взагалі. З Мангеттена та сама лінія веде просто вгору вздовж західного боку, тож дорога проста, хоч і неквапна. Парк Ван-Кортландт — за пару станцій північніше, наприкінці лінії, а станція Riverdale приміської залізниці Metro-North унизу біля річки — пішки або коротка поїздка автобусом. Тут же перетинаються кілька автобусних маршрутів, а міст через протоку в Інвуд достатньо близько, щоб люди приходили пішки з Мангеттена. Паркування існує, але на такій торговій смузі за нього конкурують, і потяг реально простіший.

Добре знати

Найкорисніше — зрозуміти розкол «день і вечір», бо саме він визначає, чи сподобається вам візит. Денний зал спокійний, робочий і придатний для довгого сидіння з ноутбуком. Вечірній — товариський, повніший і гучніший, і зосередитися в ньому не вийде. Обидва хороші; вони просто не є однією кав’ярнею, і прийти з неправильним очікуванням — головний спосіб тут розчаруватися.

Друге: за кав’ярняними мірками це вже немолодий зал, і це видно в дрібницях — розеток мало, набір посадкових місць нерівний, а найкращі м’які місця в пік ідуть першими. Третє: простір використовують для приватних подій, тож деякими вечорами частина залу може бути зайнята. Якщо їдете спеціально — варто перевірити.

І нарешті, тверезо про каву. Заклад не публікує, хто для нього смажить, і не будує ідентичність на походженні, тож тому, чий візит залежить від конкретного моносорту, краще спитати перед замовленням. Тут продають зал, години роботи й той факт, що візит можна почати чашкою, а закінчити келихом, — і саме в цій пропозиції конкурентів у Бронксі майже немає.

Питання й відповіді

Це кав’ярня чи винний бар?

І те, й інше, у тому самому залі, у різні години. Ранок і день — кав’ярня; вечір зсувається до вина. Ця комбінація і є цілою ідеєю бізнесу й тим, що робить його незвичним для району.

Чи можна тут працювати з ноутбуком?

Так, удень. Є Wi-Fi, є столи й дивани, ніхто не підганяє. Розеток мало й не біля кожного місця, тож приходьте пізнього ранку в будній день, поки ще можна вибрати, де сісти. Увечері зал занадто товариський для зосередженої роботи.

Хто власник?

Заклад заснувала Рамесіс Апонте, уродженка Вашингтон-Гайтс, яка залишила кар’єру психолога заради бізнесу їжі й напоїв, разом із чоловіком Ернісом Алемаїсом і його другом дитинства Джеффом Гарсією, який тримав приміщення.

Звідки тут кава?

Заклад не публікує ані партнера-ровстера, ані інформації про походження. Еспресо-програма радше в європейській кав’ярняній традиції, ніж у спешелті-моносортовій, тож якщо походження для вас важливе — питайте за стійкою.

Тут є справжня їжа чи лише випічка?

Справжня їжа. Ранкова випічка у французькому стилі, далі протягом дня пресовані сендвічі й салати, а ввечері меню схиляється до того, що пасує до келиха вина. Пообідати тут можна нормально.

Чи є інші точки?

Так — споріднені заклади за водою в Інвуді й на північ за міською межею в Йонкерсі, з тим самим форматом «кава й вино». Зал у Кінгсбриджі — первісний.

Чи можна орендувати заклад під свято?

Так. Приватні події й кейтеринг — активна частина бізнесу, і зал під це налаштований. Зворотний бік у тому, що деякими вечорами частина простору може бути заброньована, тож перед спеціальною поїздкою з компанією варто перевірити.

Чи є місця на вулиці?

У теплі місяці — так, на тротуарі. Там приємно, з поправкою на те, що це жвава торгова вулиця просто під надземною лінією, тож радше живо, ніж тихо.

Чи легко дістатися без авто?

Дуже. Надземна станція фактично над головою, що робить це однією з найдоступніших транспортом кав’ярень північно-західного Бронкса, а на тому самому перехресті сходяться кілька автобусних маршрутів.

Графік роботи