“Ignorantia legis non excusat” – “Незнання закону не звільняє від відповідальності”, “Dura lex, sed lex” – “Закон суворий, але це закон”. Ці та інші латинські вислови прийшли до нас з давніх часів, коли існувала Римська імперія, а сучасна нам цивілізація лише ставала на ноги. Але завдяки таким імперіям та їх вкладу в розвиток науки, освіти, права ми зараз маємо правову державу та демократію. А для оберігання цих цінностей від посягань різних пройдисвітів, політиків, легких на руку шахраїв та й просто тих, хто любить порушувати закон, було створено суд. У США існує декілька видів судів, але найвищі повноваження має лише Верховний суд. До його складу входять 9 суддів, які призначаються Президентом країни і які працюють на своїх посадах довічно. Однією з них є мешканка Бронкса Соня Сотомайор. Круто, правда, що людина, яка, можливо, жила поряд з вами, зараз у Вашингтоні вирішує долю країни. Детальніше про цю мешканку Бронкса розповість видання bronxanka.com.
Дитинство Соні Сотомайор
Як повідомляє видання web.archive.org, Соня народилася в 1954 р. в пуерториканській сім’ї, і її дитинство пройшло серед розбитих вікон житлового проєкту в Бронксі. Її батьки фактично були неосвіченими, але зробили все можливе, щоб діти (в Соні був брат Хуан) отримали знання та досягли успіху в житті. Батько помер, коли Соні було 9 років. До цього він вживав алкоголь. Мати була «емоційно віддалена» від дітей, а тому діти багато часу проводили з бабусею, яка, за словами Соні, «давала їй захист та ціль». Після смерті батька Соня активно почала говорити англійською.
В 7 років в Соні було діагностовано цукровий діабет (для тих, хто з цим стикався, то знає, що для цього треба робити уколи, і Соня це робить самостійно з 7 років), а тому їй довелось відмовитися від деяких мрій. Однією з них було бажання стати полісменом. А ще краще детективом. Це прийшло під час навчання в католицькій школі імені Кардинала Спеллмана в північно-східному Бронксі, коли їй було 10 років. На це її надихнула прочитана книга Ненсі Дрю, де один з персонажів займався розшуком злочинців. Але їй не пощастило, адже в неї був діабет, а отже, кар’єра поліцейського одразу пішла в небуття. Тоді вона була дуже розчарована. І не мала планів на життя. Але її зацікавив серіал «Перрі Мейсон» і вона вирішила, що якщо не полісмен, то точно адвокат. У серіалі був один епізод, коли камера повернулась і показала чоловіка, який, Соня інтуїтивно зрозуміла, був найважливішим гравцем у кімнаті, а тому вона й вирішила, що хоче бути, як він. Вона зазначила в інтерв’ю: «коли мені було 10, я запланувала собі навчатися в коледжі та стати адвокатом. І це не жарт»
Після появи цілі почалися кроки для її досягнення. Вона створила собі план занять та почала виділяти час на вдосконалення. Поступово вона вигравала стипендії в Принстоні, а потім в Єльській школі. Тоді ж вона вийшла заміж.
Мати Соні Сотомайор
Розповідаючи про Соню Сотомайор, складно оминути її матір – Селіну, яка фактично все життя прожила в Бронксі і заслуговує на те, щоб отримати часточку слави доньки. Селіна народилася на бідному острові Пуерто-Рико у фермерській громаді Лахас у 1927 році. Її сім’я жила дуже бідно. Вона та її чотири брати й сестри мали 1 олівець на всіх. Батьки цінували його і давали лише у виключних випадках. Вона любила гратися в школу. І для цього сідала біля дерев за будинком, називала їх прізвищами учнів і, використовуючи довгу палку, показувала на кожного, як ніби указкою. Її мати померла, коли Селіні було 9 років. А тому її виховувала старша сестра Аврора.
В 17 років Селіна втекла до жіночого армійського корпусу і приїхала в США (штат Джорджія на навчання). Вона погано говорила англійською і не знала, як користуватися телефоном. Але вона вийшла заміж за пуерториканця, Хуана Луїса Сотомайора і закінчила середню школу Джеймса Монро в Бронксі.
Після цього вона працювала в Проспект Госпітал (Prospect Hospital) у Південному Бронксі телефоністкою, а закінчила практикуючою медсестрою. Там у неї пройшло 35 років. Після закриття цієї лікарні вона влаштувалася в метадонову лікарню в Південному Бронксі. Після цього, вже в старшому віці, вона доглядала хворих в розгалуженому житловому комплексі Bronxdale Houses, де й сама жила.
Її чоловік, батько Соні, помер, коли дівчинці було 9 років. А тому мати стала єдиною годувальницею сім’ї. Вона зробила все можливе, щоб дати дітям (Хуану та Соні) освіту в римо-католицькій школі та купити Британську енциклопедію.
Навчання Соні в Принстоні та Єльській школі
Своє життя Соня присвятила захисту прав латиноамериканців. Не забувала й свою Батьківщину – Пуерто-Рико. Вже на другому курсі Принстона вона вимагала в адміністрації збільшити кількість студентів-латиноамериканців. Коли ж отримала відмову, то написала спільну скаргу до федерального уряду. Також університет долучив Соню до консультування з питання вибору декана факультету, а також з питань меншин. Вона активно діяла в організації Accion Puertorriquena. Також вона розробила курс «Історія та політика Пуерто-Рико», де було описано життя латиноамериканців на території США. Навчаючись в Принстоні, вона написала 169 сторінкове дипломне дослідження про Луїса Муньоса Маріна, кандидата в губернатори Пуерто-Рико, який зрештою і переміг на виборах. Цю роботу Соня присвятила людям свого острова. Також вона читала лекції в Школі права Університету Пуерто-Рико. А в 2001 році вона доповідала на конференції в Принстоні на тему: «Пуерториканці: громадяни другого сорту в «нашій» демократії?». Після Прінстона була Єльська юридична школа.
Робота і шлях до мрії
Після вузу Соня працювала на різних роботах. Але всі вони лише просували її до мети – стати суддею. Вона була редактором Yale Law Review, в 1979 р. була робота в офісі окружного прокурора Мангеттена Роберта Моргентау.
В 1983 р. вона розлучилася, дітей не мала, і після цього робота стала її життям. Вона досконало вивчила кримінальне право, працювала й в цивільному праві. З 1984 р. стала партнером в приватній компанії Pavia & Harcourt, де перебувала 3 роки. Вона познайомилася з впливовими демократами, які могли їй допомогти стати суддею. І бінго! Їй пощастило, адже в 1991 році сенатор Деніел Мойніган, висунув її на посаду судді окружного суду на Манхеттені, де вона й почала працювати з 1992 р.
25 червня 1997 р. президент Білл Клінтон висунув Соню Сотомайор на посаду судді в Апеляційному суді другого округу США. В неї були проблеми із затвердженням зі сторони республіканської частини Сенату. Але все ж вона пройшла і цей етап. Тут вона пропрацювала 10 років і розглянула понад 3000 справ. В 2009 р. Барак Обама висунув Соню Сотомайор у Верховний суд США і 17 серпня 2009 року вона почала там свою діяльність.
Соня Сотомайор сьогодні
Яка вона Соня Сотомайор в повсякденні? Скажемо так, вона, як і ми. Вона любить рибу тунець і сир і обідає разом з клерками, а також випічку з пекарні Блу Ріббон (Blue Ribbon). А ще копчену осетрину, діжонську гірчицю, цибулю та каперси. Вона займається фізкультурою тричі на тиждень, граючи в теніс та займаючись ходьбою. Вона фанат балету та театру і живе в Грінвіч-Віллідж.
Отже, мешканка Бронкса у Верховному Суді США! Соня Сотомайор протягом усього свого життя, використовуючи досвід своїх батьків та маючи мрію, неухильно рухалася до неї. І їй це вдалося. А тому, оплески, панове, і завіса!