Ця жінка стала символом акторської витримки та професіоналізму свого покоління, продовжуючи дивувати глядачів силою своєї гри та харизми. Вона відома сміливою акторською манерою, поєднанням ніжності й вибухового темпераменту. Героїні Еллен Баркін часто — це незалежні, сильні жінки, які протистоять системі чи життєвим труднощам. Але водночас акторка віддана сімейним цінностям та протягом десятиліть філігранно поєднує родину та карʼєру. Про історію життя та здобуття популярності Еллен Баркін — далі на bronxanka.com.
Довгоочікуване здійснення мрії
Еллен Баркін народилася 16 квітня 1954 року у Бронксі, у родині єврейського походження. Її мати, Евелін, працювала адміністратором у лікарні, а батько, Сол Баркін, продавав хімікати.
Родина походила з Сибіру та українсько-польського кордону, а юна Еллен росла серед вулиць Південного Бронкса та Квінзу. Ще у підлітковому віці вона мріяла про акторську сцену. Цю пристрасть підтримала Вища школа виконавських мистецтв у Мангеттені, де вона навчалася поряд з однолітками, які так само захоплювалися мистецтвом. Потім Баркін продовжила освіту в Гантер-коледжі, здобувши подвійну спеціалізацію з історії та драматургії, й навіть розглядала можливість викладати історію давнього світу. Проте поклик сцени виявився сильнішим.
Відточувати майстерність дівчина вирішила в легендарній Нью-Йоркській акторській студії, де провела майже десять років, перш ніж наважитися на своє перше прослуховування. Паралельно Еллен заробляла на життя офіціанткою в авангардному Ocean Club, й кожен день наближав її до мрії. Нарешті у 1980 році вона дебютувала на сцені у виставі «Ірландська кава», й шлях до великої кар’єри був відкритий.
Ця наполегливість та любов до акторства згодом привела Баркін до кіно та телебачення, де вона стала однією з найяскравіших й найвпливовіших акторок свого покоління.
Підкорення сцени та екрану (80-ті — 2000-ні роки)
Проривом Еллен Баркін стала роль у фільмі «Закусочна» Баррі Левінсона у 1982 році, яка принесла їй перші схвальні відгуки критиків. Наступного року її талант помітив Брюс Бересфорд, й Баркін отримала головну роль у драмі «Ніжне милосердя», вражаючи режисера незвичним поєднанням молодості, краси та внутрішньої сили. Роберт Дюваль, її партнер по фільму, відзначав:
«Вона додає справжню переконливість у роль, додаючи їй небезпеки та гостроти».
У 1983 році Еллен Баркін знялася ще й у музичній драмі «Едді та крейсери», продовжуючи підкорювати кіноекран. Акторка сміливо експериментувала й на театральній сцені: від п’єс «Кінцівки» до «Еден Корт», де критики захоплювалися її енергією та самовіддачею. Френк Річ з The New York Times писав:
«Якби можна було подарувати поцілунок життя небіжчику, це була б Баркін — вона жива у кожному русі на сцені».
У кіно Еллен продовжувала підкорювати глядачів ролями у трилерах. Вона знялася у стрічці «Велика легкість» у 1987 році з Деннісом Квейдом та «Море кохання» у 1989 році з Аль Пачіно. Водночас Баркін не забувала про телебачення. Її робота у телефільмі «Перш ніж у жінок з’явилися крила» у 1997 році принесла премію «Еммі» як найкращій головній акторці. Надалі Баркін знімалася у численних кіно- та телевізійних проєктах, серед яких «Життя цього хлопця» та «Страх та ненависть у Лас-Вегасі», завжди обираючи сильні, неординарні жіночі образи. Її харизма, фірмове примруження очей та особливі риси обличчя дозволяли Баркін створювати унікальні персонажі — від грізних та небезпечних до тендітних та вразливих.
Особисте життя Еллен також було яскравим та насиченим. Під час знімання фільму «Сієста» у 1987 році вона закохалася в ірландського актора Габріеля Бірна. Вони одружилися, в родині народилося двоє дітей. Та у 1993 році подружжя розлучилося, залишившись при цьому у дружніх стосунках.
Нові горизонти та вершини: життя Еллен Баркін у ХХІ столітті
У 2005 році Еллен Баркін зробила рішучий крок у кіноіндустрії — заснувала кінопродюсерську компанію Applehead Pictures. Це стало початком нового етапу її кар’єри, де вона поєднувала акторську майстерність із виробництвом фільмів, серед яких «Листи до Джульєтти» (2010 рік) та «Ще один щасливий день» (2011 рік), де вона також зіграла одну з головних ролей.
Баркін продовжувала захоплювати глядачів й на сцені. Дебют на Бродвеї у виставі «Звичайне серце» у 2011 році приніс їй премію «Тоні» за найкращу жіночу роль. Критики також високо оцінили її роботу у п’єсі «Ще один щасливий день», назвавши роль однією з найкращих жіночих ролей року. У 2015 році Еллен Баркін зіграла головну роль у комедійно-драматичному серіалі «Щаслива» на Showtime, чим значно збільшила армію своїх прихильників.
На телебаченні Баркін здобула ще більшу популярність у драматичному серіалі TNT «Царство тварин» (2016-2019), де втілила образ Джанін Смурф Коді, — грізної матріархальної очільниці злочинної родини. У розмові з Huffington Post у 2023 році Еллен Баркін зізналася, що вже давно хотіла піти з серіалу, проте творці шоу довго не дозволяли їй цього зробити. Її персонаж навіть отримав смертельний діагноз у третьому сезоні, що могло стати логічним завершенням історії, але лише через сезон Джанін Смурф остаточно вивели з сюжету, підступно вбивши. Попри те, що акторка назвала роль Смурф однією з найсильніших у своїй кар’єрі, атмосфера на знімальному майданчику для неї була не надто приємною. Особливо її засмутило рішення шоуранерів ввести у серіал молоду версію Смурф у виконанні Лейли Джордж й дедалі більше зосереджуватися на флешбеках, відбираючи у Баркін екранний час. Втім, після виходу з «Царства тварин» акторка отримала можливість обирати цікавіші проєкти й насолоджуватися роботою. Серед них — запрошена роль у серіалі Раяна Джонсона «Покер Фейс», де вона грає акторку-вбивцю.
В особистому житті Баркін також привертала увагу медіа та фанатів. У червні 2000 року вона вийшла заміж за мільярдера Рональда Перельмана, власника Revlon, але шлюб тривав лише до 2006 року. Незабаром після розлучення Еллен повернулася до акторства та продюсування, знявшись у зіркових фільмах «Тринадцять друзів Оушена» (2007), «Найкращі з Брукліну» (2009) та «Руки з каменю» (2016), продовжуючи співпрацювати з провідними акторами Голлівуду.
Цікаві факти з життя акторки
- Еллен Баркін — мати двох дітей: Джека Деніела 1989 року народження та Ромі Меріон 1992 року народження.
- Баркін має понад 40 років досвіду в кіно та на телебаченні. Вона знялася більш ніж у 70 проєктах, включаючи фільми та серіали.
- Справжнім дебютом акторки у кіно можна вважати знімання ще у 1978 році у фільмі «Up in Smoke», але тоді її ім’я не було зазначено у титрах.
- Після появи у фільмі «Великий легкий» у 1987 році за Еллен Баркін закріпився статус секс-символу Голлівуду.
- Еллен Баркін озвучувала вступ до радіошоу Боба Ділана Theme Time Radio Hour на XM.
- У 1998 році Баркін мала стосунки з актором Джонні Деппом, з яким вона працювала над фільмом «Страх та ненависть» у Лас-Вегасі.
- У жовтні 2006 року коштовності з колекції Еллен Баркін були продані за 20 369 200 доларів на аукціоні Christie’s у Нью-Йорку.
- Станом на 2025 рік статки акторки оцінюють у 75 мільйонів доларів, отримані завдяки акторській кар’єрі, продюсерській діяльності та іншим проєктам.
- Попри успіх у Голлівуді, Баркін завжди обирала пріоритетами материнство та особисте життя над безупинною гонитвою за зірковістю.
Шлях акторки демонструє, що бути жінкою в індустрії розваг — завжди випробування. Але Баркін зберегла силу характеру та відданість своїй справі: вона поєднала успішну кар’єру акторки з режисурою та продюсерською діяльністю, залишаючись однією з найяскравіших та найшанованіших акторок свого покоління.