Цього року легендарному дизайну Келвіну Кляйну виповнилося 82 роки. Народившись у небагатій родині у непрестижному Бронксі, він зміг зробити так, щоб про нього дізнався весь світ. Перші дизайнерські джинси, гучні провокативні рекламні кампанії, універсальна білизна, створення єдиної капсули гардероба від одного бренду, фірмовий casual chic… Келвін Кляйн завжди вмів вразити та здивувати. Про його історію життя та карколомний карʼєрний шлях розкажемо у цій статті на bronxanka.
Дитинство та інтерес до світу моди
Келвін Кляйн народився у Бронксі у листопаді 1942 року в родині іммігрантів українського походження. Батько Лео Кляйн приїхав до США з Чернівецької області, мати Флора народилася вже в Америці, її батьки були мігрантами з Буковини та Галичини.
Сімʼя жила доволі скромно, тато й мама працювали 6 днів на тиждень до пізньої ночі, щоб прогодувати трьох дітей, Келвін був середнім. Майбутній модельєр ріс спокійним скромним хлопчиком, майже не мав друзів. Єдиним, кого Келвін близько підпускав до себе, був сусідський хлопчик Баррі Шварц, з яким вони дружили з 5 років. Саме він відіграє одну з ключових ролей у подальшій карʼєрі дизайнера, але про це трохи згодом.
До речі, родина Кляйн жила в одному кварталі з майбутньою зіркою світової моди — Ральфом Лореном. Між хлопцями була різниця у кілька років, тож вони не спілкувалися у дитинстві, хоча й ходили разом до школи.
Ще однією людиною, яка визначила долю Келвіна, була його бабуся. Вона працювала у невеличкому ательє та дуже любила, коли онук заходив до неї після навчання. Бабуся з радістю розказувала та показувала хлопцю особливості роботи з різними тканинами, ділилася секретами швейної справи та ніколи не забороняла онуку спробувати щось зробити самому, якщо він проявляв бажання. Флора Кляйн також була модницею та часто брала середнього сина з собою по магазинах, бо тільки він з усіх інших проявляв інтерес до шопінгу.
«Я провів десять років свого життя серед бежевого, кремового та білого відтінків, бо їх любила моя мати, – згадував згодом Кляйн. – Вона любила шуби й не відмовляла собі в цій слабкості, але жили ми не розкішно».
Келвін у дитинстві захоплювався танцями та малюванням. Останнє хобі стало вирішальним при виборі навчального закладу. Кляйн вступив до Вищої школи мистецтв, яку успішно закінчив та став студентом Інституту моди у Нью-Йорку. Вже тоді хлопець розумів, що зробив правильний вибір, але має отримати певний досвід до того як здобути хорошу роботу. Тому Келвін шість років працював у майстернях різних дизайнерів та малював портрети перехожих на вулицях Нью-Йорка, а вечорами створював своє портфоліо та мріяв про відомі подіуми.
Безсумнівний талант та амбіційна мета
Американська мода середини 60-х років минулого століття суттєво відрізнялася від сучасної. Більшість одягу з престижних магазинів в США була лише наслідуванням моделей, представлених у Парижі. Модні будинки відправляли художників на покази Крістіана Діора в Парижі, щоб вони робили швидкі ескізи під час дефіле моделей, які потім використовувалися для створення нових колекцій. Тоді ж американські дизайнери почали випускати одяг під власними брендами. Це було саме те, про що мріяв Келвін Кляйн. Якось його знайома модель у розмові згадала, що у модному домі Дена Міллштейна є відкрита вакансія дизайнера одягу для жінок plus size. Келвін зрозумів, що настав його час.
Кляйн з перших днів вразив своїх нових колег, адже вони не очікували такої майстерності від новачка. Келвін мав особливий талант: він міг точно відтворити будь-яке вбрання на папері, лише один раз глянувши на нього. Як зазначав сам дизайнер, ця робота стала справжнім імпульсом для нього. Керівник був вкрай вимогливим та жорстким. Мало хто затримувався у нього у підлеглих. Він завантажував Кляйна різною роботою: від створення ескізів до підбору тканин та примірок готових виробів. У такому ритмі працювати було важко, але це дійсно загартувало Келвіна, додало йому впевненості у собі та цілеспрямованості. На тій роботі Кляйн зрозумів, що багато чого знає та вміє, а найголовніше — що він не хоче виконувати чужі накази й копіювати одяг, він хоче задавати нові тренди та створювати власну моду.
Статтю про популярний бренд Bronx and Banco читайте за посиланням.
Все або нічого
У 1968 році Келвін Кляйн остаточно вирішує розпочати свою справу. І тут його підтримав друг дитинства Баррі Шварца, який погодився інвестувати 10 000 доларів у модельний бізнес та пообіцяв фінансову підтримку нового бренду на початковому етапі. Келвін та Баррі стають партнерами фірми Calvin Klein Ltd.
Перша колекція, що складалася лише з шести пальт й трьох суконь, була представлена у невеликій темній кімнаті у торговому центрі «Бонвіт Теллер». Можливо, вона б ніколи й не побачила світ, а амбіційні плани Кляйна залишилися лише в його мріях, але допоміг щасливий випадок. Якось директорка цього торгового центру Мілдред Кастін переплутала кнопки у ліфті та випадково заїхала на поверх, куди майже не заглядала, бо знала, що найдешевші найгірші площі орендують власники бізнесу не її рівня. Але Мілдред була вражена, коли побачила колекцію Кляйна. Вона одразу зробила замовлення на 50 000 доларів, що було величезною сумою на той час. Кастін запропонувала Келвіну тоді свою особисту допомогу та підтримку у просуванні бренду, але за умови передачі їй ексклюзивного права на продаж. Це була неймовірна можливість стати водночас багатим, але невідомим. Кляйн обрав другий варіант — повільно йти до своєї слави. Він відмовився від спонсорства Мілдред Кастін, вирішивши, що він або все ж таки займе своє місце під сонцем, або залишиться ні з чим.
Майстер провокацій, новатор, бунтар та геній
І Келвін зі Шварцом почали відчайдушно працювати. Спочатку вони розширили асортимент — випустили чоловічий верхній одяг та збільшили вибір жіночих моделей. Потім була успішна адаптація класичного чоловічого костюма для жінок, популярне двобортне коротке пальто PeaCoat, яке стало хітом на кілька років, поява аксесуарів та хутряного одягу. На початку XXI століття Келвін Кляйн одним із перших почав впроваджувати у моду стиль «мілітарі» (штани-наколінники, пальто-шинель, одяг кольору хакі).
А ще бренд Calvin Klein прославився своєю особливою парфумерією. Його аромати-двійники, що випускалися для жінок та чоловіків, зробили справжній фурор на ринку у 80-х («Вічність» 1983 р., «Одержимість» 1985 р., «Віддушина» 1986).
У 1978 році Келвін Кляйн робить «хід конем» та приголомшує модний світ своєю ідеєю — він випускає перші дизайнерські джинси з логотипом СК на задній кишені.
Предмет одягу, який ніколи не асоціювався з жіночим вбранням, став в один момент мрією ледь не всіх жінок Америки.
«Я завжди хотів залучати більше людей, тож мене й зацікавили джинси. Вони дали мені можливість передати повідомлення масам, створити щось нове», – сказав Кляйн.
Причому передати це повідомлення авантюрист Келвін вирішив таким чином, щоб його точно всі почули. Провокаційна реклама джинсів Calvin Klein тоді шокувала всіх. На рекламному плакаті була дівчинка-підліток Брук Шилдс у доволі сексуальному образі із написом: «Ти знаєш, що між мною та моїми джинсами нічого немає?». Скандал був феєричний… Дизайнера звинувачували у використанні неповнолітніх та у зйомках, близьких до порнографічних. Але головна мета була досягнута — про джинси Calvin Klein говорили усі.
Наступна провокаційна витівка Кляйна, яка потрясла пуританську Америку, — колекція одягу в стилі «унісекс» для підлітків у 1992 році. На рекламному плакаті напівоголені юна модель Кейт Мосс та репер Марки Марк. Дівчина та хлопець дуже схожі один на одного, мають спільні риси обличчя та будову тіла. Але Кляйн підкреслив ще одну схожість — однаковий одяг, який влучно виглядає як на дівчині, так і на хлопцеві.
Молодь позитивно сприйняла новий універсальний формат, та Кляйну все одно закидали обвинувачення у гіперболізованому акценті на гендері та сексуалізації контенту. Потім ще було кілька скандалів із рекламою білизни, особливо бурхливо обговорювали плакати з дітьми та підлітками. Та, мабуть, найгучніший резонанс, який викликав Келвін Кляйн своєю провокативною рекламою, був під час появи плаката «Таємна вечеря від CK», де всі учасники біблейського сюжету були представлені напівоголеними моделями обох статей у фірмовому одязі CK. Тоді навіть католицька церква отримала через суд від дизайнера 1 000 000 доларів за використання релігійних мотивів у рекламі.
У 2003 році бренд Calvin Klein Ltd. був проданий компанії Phillips-Van Heusen Corporation, яка володіє також такими джинсовими провідними фірмами як Lee та Wrangler. Але Келвін Кляйн завжди був у складі керівництва — спочатку на позиції креативного директора, потім – незалежного консультанта бренду.
Попри всі складнощі, які супроводжували карʼєрний шлях дизайнера, серед яких були проблеми у родині, зі здоровʼям, алкогольна/наркотична залежності та загроза банкрутства, Келвін Кляйн створив унікальний бренд.
Три роки поспіль він ставав володарем премії Coty (1973, 1974, 1975 рр.). Чотири рази отримував національну нагороду США у галузі моди — American Fashion Awards.
Президент СЄРА (Рада дизайнерів моди Америки) Стен Херман під час вручення чергової премії наголосив: «Нагорода за внесок у розвиток моди присуджується тому, хто займається своєю справою вже довгий час, і в тому, що Келвін гідний цього статусу, ніхто не сумнівається».
Історію про ще одного талановитого дизайнера з Бронкса читайте за посиланням.