З першого погляду — це дівоча скейт-команда з Бронкса, яка розтинає асфальт міських вулиць. Але їхня історія давно виросла за межі скейтпарків. Brujas — це вже і громадські організаторки, і радикальні феміністки, і творчині нової урбаністичної культури, де спорт, мистецтво й політика переплітаються в одне ціле. Від самого початку своєї діяльності Brujas поєднують скейтбординг з громадською організацією та політичним активізмом, зосереджуючись на протидії гнобленню й застарілим соціальним нормам. Докладніше про цю організацію, що стоїть на захисті жінок та інших вразливих верств населення у Бронксі, — далі на bronxanka.com.
Скейт-відьми Нью-Йорка
Аріанна Гіл зростала серед бетонних дворів Іст-Віллидж та Нижнього Іст-Сайду. У скейтпарку Томпкінс-сквер її знали як дівчину, яка завжди з дошкою. Компанію їй складали здебільшого молодші хлопці, друзі брата, подруг в Аріанни майже не було.
Переїхавши до Огайо на навчання в коледж, Гіл не залишила скейтбординг позаду. Саме він допоміг знайти їй близьких людей у дівочому середовищі. Аріанна створила авторський курс для жінок, де навчала не лише трюкам, а й критично мислити про сексизм у скейт-культурі. На заняттях вони аналізували стару публікацію у Vice, у якій принижували професійну скейтерку Марісу Дал Санто.
Коли Гіл поверталася додому на канікули, вона проводила час з подругою Шейлою Груллон та компанією хлопців зі скейт-колективу Casino. Ті знімали відео своїх трюків, але жінок до знімання навіть не запрошували.
«Вони зовсім не хотіли, щоб ми брали участь. Це було дивно», — каже Гіл.
Саме те відчуття виключення стало поштовхом до створення власного простору. Так, у 2014 році, народилися Brujas — дівоча відповідь на Casino. Назву вони запозичили з культового відео Skate Witches 1986 року, де панк-скейтерки у шкіряних куртках збивали хлопців зі скейтів. Образ «відьом» поєднався з латиноамериканськими коренями засновниць та духовною традицією brujeria.
«Ми — міжсекційні феміністки. Для нас важливі й сестринство, й духовність, й боротьба з сексизмом», — пояснює Гіл.
Brujas швидко перетворилися з жарту на серйозний рух. Їхній пост на Tumblr став вірусним. Невдовзі все більше дівчат приїжджали до парку на 157-й вулиці у Бронксі, щоб кататися разом. Команда почала виходити за межі скейтборду. Вони організовували вечірки, зустрічі, різноманітні заходи.
«Для нас важливо створювати середовище підтримки, — каже учасниця Сем Олів’єрі. — Ми не прагнемо стати найкращими скейтбордистками світу. Це про солідарність та безпеку, особливо у місті, де простори часто стають менш дружніми для кольорових людей та жінок».
Та вечірки й катання — лише частина бачення. Гіл мріє про матеріальну інфраструктуру для жінок: від великих фондів до значних соціальних проєктів. Для самих учасниць Brujas — це не просто команда чи бренд. Це спосіб існування, що виник на вулицях Нью-Йорка й поєднує спорт, мистецтво, фемінізм та вуличну духовність.
Мода як маніфест
У 2016 році дівчата з Brujas довели, що їхній рух виходить далеко за рамки скейтпарку. Вони запустили Brujas x 1971 — лімітовану лінійку вуличного одягу, профінансовану через Kickstarter. Назва відсилала до повстання у в’язниці Аттика 1971 року — одного з найгучніших символів боротьби проти репресивної пенітенціарної системи США.
Ця колекція була не просто стильними футболками й шортами. Вона стала політичним жестом. Кожен проданий елемент одягу означав підтримку кампаній за права ув’язнених та фінансування антипенітенціарної адвокації. Прибуток від одягу йде у спеціальний фонд застав. Мета — мати гроші, які можна відразу спрямувати на допомогу людям, переслідуваним за участь у вуличній культурі: графіті, «байдикування», використання громадських просторів. Дизайнами займаються професійні митці, а кожна футболка чи худі стає внеском у боротьбу проти тюремної системи.
Успіх кампанії на Kickstarter показав, що молодь готова носити свою позицію буквально на собі. Одяг став матеріальним доказом солідарності, формою опору, альтернативою гучним гаслам на плакатах. І він допоміг Brujas закріпитися як голос покоління, яке поєднує творчість, активізм та стиль.
Цю унікальність відзначили й куратори мистецтва. На молодіжному саміті «Обман патріархату» в Нью-музеї, організованому спільно з Brujas, дискусії про політику завершилися там, де дівчата почуваються найбільш органічно, — на хафпайпі. Їхня присутність була нагадуванням: навіть у серйозних розмовах про права та рівність можна й потрібно залишатися вільними, грайливими, з дошкою під ногами.
1971 стало більше, ніж колекцією. Це перетворилося на символ молодіжного опору та приклад того, як вуличний одяг може стати політичною інфраструктурою. Brujas знову довели, що стиль та боротьба можуть йти пліч-о-пліч.
Рожевий скейтпарк свободи
Brujas перевтілили артпростір у Східному Вілліджі у парк — але не той, де бетон та поліція задають правила. Це був Training Facility — їхній власний тренувальний центр, створений для тих, кому у звичайних скейт-зонах часто немає місця.
Разом із дизайнером Джонатаном Оліваресом дівчата побудували критий скейтпарк: з рожевими пандусами, камуфляжними трибунами, бібліотекою політичної літератури й атмосферою абсолютної свободи. Тут поруч із книжками Фуко та Малкольма Ікса ковзали дошки, а пресреліз прямо заявляв:
«Поліції та крутим хлопцям вхід заборонено».
Цей рожевий колір став символом — викликом традиційній «мачо-культурі» скейтбордингу. Аріанна Гіл пояснювала, що звичні скейт-шопи заохочують лише один тип скейтерів: білих цисгендерних чоловіків. Brujas хотіли зламати цю модель, створивши простір, де квір-люди, жінки та кольорові відчували б себе бажаними.
Training Facility — це не лише про скейт. Це воркшопи, вечірки, виступи гуртів та перформанси. Тут відбувся перший легендарний Anti-Prom — альтернативний бал, який називали «Met Gala андеграунду». На сцені виступали Cardi B та Young M.A., а серед гостей були куратори музеїв, старшокласники, пенсіонери та панки — всі разом у просторі, де ніхто не відчував себе чужим.
Назва резиденції теж має історію. Вона відсилає до парку Томпкінс-сквер, який скейтери колись жартома називали своїм «тренувальним центром». Коли джентрифікація закрила більшість старих майданчиків, а на Томпкінсі з’явилося дедалі більше поліції, Brujas вирішили побудувати свій новий Tompkins — на квартал далі. Brujas зробили більше, ніж парк. Вони створили простір приналежності — ролики, скейти, книги й рожеві перешкоди стали декораціями до історії про новий, вільний Нью-Йорк.
Поза скейт-майдачику
У соціальних мережах, насамперед в Instagram, Brujas будують свій майданчик для висловлювання. Тут з’являються анонси скейт-днів, майстер-класів, вечірок, а також заклики до дій. Але головне — вони формують безпечний простір для квір, ЛГБТК-молоді та кольорового населення, де спільнота може існувати без тиску й осуду.
Водночас Brujas чутливо реагують на трагедії. Вони організували поминальний скейт-захід для Мейлін Рейносо, двадцятирічної дівчини, зниклої безвісти й пізніше знайденої мертвою. Їхній жест уваги став тим, що змусило ЗМІ нарешті заговорити про історію, яку до того ігнорували. Для Brujas це було доказом: у серці сучасного Нью-Йорка расизм та байдужість до життів молодих кольорових жінок залишаються невидимим, але смертельним механізмом.
Ідеологія Brujas теж постійно змінюється. Якщо спершу вони звучали як частина ліберального фемінізму, то згодом відверто заявили: їхні погляди ближчі до спадщини радикальних рухів — таких як «Чорні пантери» чи «Молоді лорди». У 2017 році Brujas вийшли на подіум Тижня моди у Нью-Йорку. У 2018 році перетворили артпростір Performance Space на скейтпарк у рамках виставки «Навчальний центр». Щорічно влаштовують вечірку Anti-Prom, присвячені різним актуальним проблемам.
Brujas — це не просто команда, а рух. Їхні вечірки руйнують рамки, їхня мода перетворюється на зброю, їхній скейтбординг стає голосом політичної адвокації. Вони живуть на перетині вуличної культури й боротьби за справедливість. У місті, де поліція й забудова тиснуть на громади, катання на скейті перетворюється на форму мирного опору.