Універмаги, що зʼявилися у США наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття стали символом нових можливостей та способом адаптації до американського життя для іммігрантів. Основна частина єврейської громади одягалася саме там, при чому багато хто з переселенців й працював на фабриках одягу. Але була й інша частина єврейської спільноти, яка не тільки йшла всупереч із загальними модними постулатами того часу, а й диктувала свої погляди на модні тенденції. Про обидві ці групи єврейських іммігрантів та їх вплив на моду у Бронксі далі на bronxanka.com
Розвиток костюмної промисловості США завдяки іммігрантам
Єврейські іммігранти відіграли ключову роль у розвитку американської костюмної промисловості. Умови на фабриках часом були суворими, але євреї, що шукали кращої долі у США, не цуралися важкої праці та готові були працювати будь-де, аби тільки мати змогу залишитися у країні. Із середини до кінця XIX століття саме німецькі та єврейські іммігранти стали засновниками індустрії чоловічого одягу в країні.
Костюм був важливою частиною чоловічого гардероба, необхідною для пошуку роботи та підтримки іміджу. На той час більшість одягу шили на замовлення, але після винайдення промислової швейної машини Singer у 1855 році фабрики почали виготовляти готові костюми. Найбільшими центрами виробництва стали Бостон, Нью-Йорк та Філадельфія. Згодом Нью-Йорк перетворився на світову столицю моди як з дизайну, так й з виробництва. Вже у 1858 році обсяг виробництва чоловічого одягу досяг 40 мільйонів доларів.
Багато єврейських родин створювали власні фабрики, з яких згодом виросли відомі бренди, як-от Levi Strauss, Bendels, Bergdorfs тощо. Євреї з часом зайняли провідні позиції у галузі — відкривали виробництва, торгували тканинами, брали участь у ярмарках. Вони добре орієнтувалися у моді й мали успіх у продажах.
Через деякий час умови праці на фабриках одягу змінилися у кращій бік. Все частіше вони почали асоціюватися з хорошою оплатою, стильним одягом та дружньою атмосферою. Продукція з місцевих фабрик продавалась спочатку в магазинах Нью-Йорка, а згодом й по всій країні, включаючи великі універмаги.
Універмаги наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття
Сучасні універмаги значно відрізняються від тих, що існували наприкінці XIX — на початку XX століття. Раніше вони були справжніми центрами жіночих покупок, пропонуючи широкий асортимент одягу від багатьох виробників, але лише в невеликій кількості. Все продавалося «потроху». Сьогодні ж універмаги зосереджені на певних брендах й масово закуповують однакові товари. До того ж більшість одягу зараз не виробляється в США.
Єврейські іммігранти мали великий вплив на розвиток текстильної та швейної промисловості, особливо у виробництві костюмів. Універмаги, такі як Hutzler’s, Hochschild Kohn’s, Hecht’s і Posner’s, були не просто магазинами — це були вишукані місця, майже як палаци, які переносили покупців у світ мрій, моди та статусу. Одяг виконував важливу соціальну функцію — допомагав людям формувати свою ідентичність, демонструвати становище та підкреслювати виключний статус. Починаючи з 1880-х років, універмаги пропонували жінкам доступ до модного імпортного одягу за фіксованими цінами. Вони встановлювали стандарти стилю та смаку.
Після Громадянської війни американська швейна промисловість стрімко розвивалася. Коли почалося масове фабричне виробництво, універмаги стали першими, хто почав активно продавати готовий жіночий одяг. Вони не тільки продавали, а й задавали модні тренди, закликаючи жінок купувати актуальні речі сезону.
Універмаги мали особливий вплив на єврейських жінок. Для іммігранток з Росії та Східної Європи вони були своєрідними школами смаку. Одяг з універмагів дозволяв виглядати «по-американськи» й швидше пристосуватися до нового життя. Зовнішній вигляд став доступним способом підняти свій соціальний статус та інтегруватися в американське суспільство.
Навіть ті, хто жив скромно, намагалися виглядати сучасно. В автобіографії Мері Антін «Земля обітована» авторка розповідає, як в універмазі змогла нарешті позбутися старомодного європейського вбрання й одягнутися в «справжній американський» одяг — сучасний, красивий й машинного виробництва.
Берта Клінг — законодавиця моди у Бронксі
Берта Клінг народилася в 1886 році у містечку Новогрудок, що тоді входило до складу південно-східної Польщі, а нині розташоване на території Білорусі. Берта вийшла заміж за знайомого з дитинства Єхієля та переїхала з ним до Бронкса. Чоловік навчався на лікаря, подружжя мешкало у тісному помешканні разом з родичами. Лише коли він здобув лікарську ліцензію, родина змогла купити власний дім, який невдовзі став місцем зустрічей молодих єврейських літераторів.
Берта завжди радо приймала гостей. Пригощали просто: чай та домашнє печиво. Але головним була не їжа, а атмосфера: музика, розмови, живе спілкування. Частими гостями були поети з групи Di Yunge — Ройбен Айсленд, Зіше Ландау, Давид Ігнатофф, Джозеф Опатошу, Мані Лейб. Приходили й знані митці — Шолем Аш, Джейкоб Глатштейн, навіть сам Шолом-Алейхем.
Берта не просто приймала гостей — вона сама писала вірші. Хоча формально це були радше тексти для співу, мінілібрето до уявних мініопер. Її низький голос порівнювали з «небесним відлунням», й народні пісні у її виконанні звучали з неповторною щирістю. Почувши її спів, одна професійна співачка сказала: «Якби Берта мала мій голос, а я — її душу, ми б завоювали весь світ».
А ще Берта Клінг славилася своїм вишуканим стилем та бездоганним смаком. Чоловіки завжди захоплювалися нею, а жінки намагалися відтворити модні образи Берти, якими вона дивувала всіх на кожній зустрічі. Хутра, мережива, перли, оксамит, шовкові хустки й елегантні капелюхи — усе це обожнювала Берта Клінг. Вона своїм прикладом показувала єврейським жінкам, що не треба ховатися та соромитися свого іммігрантського статусу, що вони нічим не гірші за американок та мають право виглядати розкішно.
Внесок єврейської громади у моду Бронкса
Взагалі єврейські жінки були значно сміливіші та креативніші за американок. Вони не боялися експериментувати та порушувати модні канони у пошуку нових оригінальних образів. Але це все ж більше стосується творчої мистецької частини єврейської громади. Звичайний робітничий клас одягався шаблонно, не бажаючи виділятися. Скоріше прості іммігранти хотіли навпаки злитися з натовпом, щоб максимально наблизитися до образу місцевих жителів. Але представники бомонду поводилися інакше.
Лара Чернявська — дружина лідера Yiddishe American Jazz Band, музикантка, світська й артистична натура. Вона часто з’являється на фото у яскравих нетипових для американської моди того часу речах. Наприклад, в елегантному пальті з розкішним хутряним коміром, яке було викроєне майже з квадратної форми, драпіруючи вишукану тканину на фігурі. Чернявську рідко можна було побачити без капелюшків. Всі вони завжди привертали увагу оригінальним кроєм та цікавими деталями. Ця жінка також започаткувала моду на капелюхи з темною підкладкою, яка ідеально контрастує з обличчям, виділяючи його.
Ще дві відомі єврейські модниці — Малка Лі та Іда Глейзер. У 1920-х роках вони шокували суспільство короткими спідницями, відкритими руками й сукнями з опущеною талією. Хтось засуджував жінок за надмірну відвертість, але потайки всі ними захоплювалися. Малка Лі, яка підлітком емігрувала до Бронкса з маленького містечка Монастрих на території сучасної України, зробила справжній фурор на своєму весіллі, зʼявившись у досить короткій для тих часів сукні.
Молоді єврейські поети, як-от І. Дж. Шварц чи Джозеф Опатошу часто ходили у м’яких фетрових капелюхах замість циліндрів. Так вони прагнули проявити нехтування буржуазною елегантністю та підкреслити художню незалежність.
Взагалі єврейська громада додала американській моді своєрідні «родзинки», розбавила її монотонність сміливими акцентами. Берта Клінг та її богемне оточення — лише частина єврейського модного світу Бронкса. Подібні осередки існували у всьому Нью-Йорку та допомагали формувати нетривіальні та подекуди суперечливі модні тенденції США наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття.